Розробки уроків хімії

На допомогу педагогам 

 Екологічне виховання на уроках хімії

На допомогу методисту ПТНЗ  (план  роботи наставника)

На допомогу хімікам

Портфоліо

ПОРТФОЛІО МЕТОДИСТА Старокостянтинівський професійний ліцей Корженівська Надія Миколаївна Рік народження- 22.02.1970 р Чернівецький Державний університет, 1993 р. Спеціальність -хімік. Викладач. Посада – методист Спеціаліст І категорії – 2009 р. Стаж – 6 років 1993- 1994 р. – вчитель хімії та біології Карбівської ЗОШ І-ІІІ ст. Вінницької обл.. 1994 – 2002 р. – вчитель хімії Старокостянтинівської гімназії Хмельницької обл. З 2004 р. – викладач хімії та основ медичних знань Старокостянтинівського професійного ліцею 2010 р. – курси підвищення кваліфікації методистів НМЦ ПТО ПК Хмельницької обл. Професійний заклад є безмежним полем експериментів, досліджень для методиста Тема: Шляхи організації методичної діяльності, як засіб покращення навчально-виховної роботи закладу

Стаття на тему: Система вивчення та впровадження раціональних форм і методів навчання

Н.М. Корженівська, методист Старо­костянтинівського професійного ліцею

СИСТЕМА ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ

РАЦІОНАЛЬНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Процес навчання пов'язаний з використанням певних способів, прийомів, завдяки яким учні опановують нові знання, розвиваються розумово, у них формуються необхідні для пізнавальної діяльності особистісні якості. Для позначення сукупності цих способів використовують поняття «метод» (грец. methodos — спосіб пізнання, шлях руху до істини). Водночас він є і сукупністю приписів, вимог, принципів, які регламентують процес вирішення конкретного завдання. У сфері дидактики особливу роль відіграє метод навчання, в якому поєднується спосіб діяльності того, хто навчає, і спосіб навчальної діяльності  учня. Метод навчання — система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога та  учнів, спрямована на досягнення навчально-виховних і  виробничих  завдань.

На практиці метод навчання постає як спосіб роботи  педагога, завдяки якому  учень засвоює знання, уміння, навички, розвиває свої пізнавальні здібності. Метод навчання спрямований на забезпечення взаємозв'язку пізнавальної та практичної діяльності  учнів, тому він має і освітнє, і виховне значення. Структурним елементом методу навчання є прийом навчання — конкретна дія  педагога чи  учня.

Залежно від змісту навчального матеріалу обирають спосіб його засвоєння, тобто конкретний метод навчання. Наприклад, опанування знань про навколишню дійсність вимагає передусім зорового, слухового та інших видів сприймання, а, отже, наочних і практичних методів. Осмислення матеріалу забезпечують бесіда, пояснення, розповідь, тобто словесні методи.

Конкретний метод визначає особливості діяльності  педагога і учня, напрям процесу навчання. Як правило, в педагогічній практиці орієнтуються на комплексне застосування різноманітних методів.

За джерелами знань розрізняють наочні, словесні та практичні методи.

Наочні методи. Особливість цих методів навчання полягає у набутті  учнями знань шляхом сприйняття окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. Наочні методи широко використовують при повідомленні   нової інформації. За словами К. Ушинського, вони ґрунтуються на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих  учнем. «Цей хід навчання від конкретного до абстрактного, від уявлення до думки такий природний і ґрунтується на таких зрозумілих психічних законах, що відмовлятися від його необхідності може лише той, хто зовсім відхиляє необхідність дотримуватися у навчанні вимог людської природи взагалі і дитячої особливо». До цієї групи методів належать спостереження і демонстрація.

Спостереження. Воно є провідним у навчанні. Суттю спостереження є безпосереднє, цілеспрямоване, планомірне сприйняття   процесів, явищ, об'єктів навколишнього світу за допомогою органів чуття, без втручання у їх буття.

Під час спостереження активно взаємодіють сприймання, мислення і мовлення. Воно максимально відповідає особливостям пізнавальної діяльності, сприяє розвитку   пізнавальних здібностей, удосконалює сенсорні процеси (відчуття, сприймання).

Спостереження буває короткочасним  (наприклад, за поведінкою тварини) і тривалим (за спорудженням будинку, ростом рослини тощо).

У процесі навчання використовують такі види спостережень:

— розпізнавальні спостереження, їх застосовують в усіх вікових групах для ознайомлення з новими об'єктами, уточнення та розширення уявлень;

— спостереження за зміною і перетворенням об'єктів, які полягають у зіставленні стану об'єкта на конкретний час із попереднім його станом, виокремленні серед різноманітних ознак тієї, що свідчить про зміну; такі операції стимулюють розвиток пізнавальної активності;

— репродуктивні спостереження, що засновані на відтворенні образу об'єкта, формують уміння використовувати знання у вирішенні практичних і пізнавальних завдань.

Демонстрацію використовують для уточнення, узагальнення і систематизації знань  про предмети і явища, формування уявлень про недоступні для безпосереднього сприймання об'єкти. Метод демонстрації полягає у показі  натуральних предметів або їх зображень (картин, діапозитивів, кінофільмів, слайдів). Використовуваний під час демонстрацій ілюстративний матеріал повинен реально відображати навколишню дійсність, не спотворюючи її, а його зміст — відповідати пізнавальним можливостям, рівню розвитку.

  У процесі навчання   демонструють слайди, діафільми, відеофільми, комп'ютерні програми. При цьому важливо забезпечувати не лише відповідну для певного віку кількість вражень, а й необхідні гігієнічні умови (тривалість, якість зображення, відстань, освітлення та ін.).

За допомогою демонстрації картин, ілюстрацій, схем формуються уявлення про статичні наочні образи, а при використанні технічних засобів навчання — динамічні.

Словесні методи навчання. Основою цієї групи методів є слово як джерело здобуття знань, що відкриває для дітей можливості виходити у процесі пізнання за межі безпосереднього сприймання. Основними словесними методами, які використовують у навчанні, є розповідь, читання  творів художньої літератури, бесіда.

Розповідь збагачує  різноманітними враженнями, впливає на   розум, почуття, уяву. Розповіддю є живий, образний, емоційний, логічно структурований виклад подій, заснований на фактичному матеріалі. Розповідь   повинна мати чітко визначену тему, художню форму, бути динамічною, засновуватися на близьких і цікавих фактах.

Бесіду використовують для узагальнення і систематизації знань. Беручи участь у бесіді, учень повинен знати, про що йдеться, уміти включатися в діалог, підтримувати і розвивати його, слухати і розуміти співбесідника, керувати своєю увагою та ін.

Важливо правильно побудувати бесіду, враховуючи її вид (вступна, підсумкова), підібрати питання, які повинні бути простими і зрозумілими за змістом, короткими і чіткими за формою. Вони можуть бути констатувальними, причинно-наслідковими, проблемними.

У роботі   використовують такі види бесіди:

— етична (її метою є формування моральних уявлень);

— пізнавальна (про події життя, працю, природу);

— вступна (використовують для підготовки  до певної діяльності);

— підсумкова (застосовують з метою уточнення, систематизації знань).

Практичні методи навчання. За допомогою них педагог організовує різноманітну практичну діяльність, що сприяє засвоєнню знань, умінь і навичок. Використання практичних методів змінюється з віком, оволодінням відповідними вміннями. У старшій групі демонстрація все більше поступається місцем самостійному виконанню роботи за заданими умовами. До цих методів належать вправи, ігри, прості досліди, моделювання.

Вправи, їх суть полягає у багаторазовому повторенні розумових і практичних дій, зміст яких заданий педагогом. З огляду на функціональне призначення виокремлюють такі види вправ:

— вправи, спрямовані на відтворення навчального матеріалу з метою його закріплення; вони сприяють формуванню уміння зіставляти одержаний результат із передбачуваним, виправляти помічені невідповідності, розвивають самоконтроль;

— вправи, спрямовані на використання засвоєних знань, умінь і навичок у нових умовах; вони вимагають від учнів розвиненої самостійності, наполегливості у досягненні мети;

— творчі вправи передбачають застосування нових дій і операцій.

Раціональному використанню вправ сприяє чітке формулювання перед  уч­нями навчального завдання, демонстра­ція способів виконання, поступове ускладнення їх з урахуванням вікових можливостей та індивідуального розвитку, володіння навичками самоконтролю, а також диференційова­ний аналіз та оцінка результатів їх вико­нання.

Ігри. Цей метод передбачає застосування у навчанні елементів ігрової діяльності, внаслідок чого дидактичне завдання стає більш зрозумілим, доступним і привабливим, а процес навчання — цікавішим.

Гра сприяє розвитку довільної уваги, активізує мислительну діяльність, творчу думку і волю. Використовують їх з метою закріплення, узагальнення, систематизації знань як на заняттях, так і у     повсякденному житті.

Прості досліди  полягають у перетворенні предмета, явища чи ситуації з метою виявлення прихованих якостей об'єктів, установлення зв'язків між ними та ін. Такі дії є пошуковими, їх зміст залежить від навчально-пізнавальних завдань, які ставляться.

Основою моделювання є принцип заміщення, згідно з яким реальний предмет заміщується його зображенням або певним знаком. Створення та використання моделей цінне для формування знань про властивості, зв'язки предметів і явищ. Вони дають змогу простежити недоступні для безпосереднього споглядання зв'язки.

За типом пізнавальної діяльності виокремлюють такі методи навчання:   пояснювально-ілюстративний (інформа­ційно-рецептивний), репродуктивний (відтворювальний), частково-пошуковий (евристичний), проблемний,  дослідни­цький.

Використання пояснювально-ілюс­тративного (інформаційно-рецептив­ного) методу забезпечує сприймання, усвідомлення та запам'ятовування фактів і явищ. Цінність цього методу полягає в тому, що він сприяє засвоєнню і відтво­ренню значного обсягу знань. При цьому педагог має змогу використати різні форми викладу матеріалу (фронтальну, групову, індивідуальну).

Репродуктивний метод заснований на відтворенні знань, повторенні способів діяльності за завданням педагога. Із цією метою використовують неодноразове повторення виконання одного й того самого завдання, а також варіативних, схожих з раніше засвоєними зразками.

Суть частково-пошукового (евристич­ного) методу полягає в тому, що педагог доручає  учням завдання, які є окремими етапами розв'язання проблеми.

При цьому педагог може запропонувати таку схему пошуку:

— приймати, а потім і самим висувати пізнавальне завдання;

— пропонувати здогадки про причини і наслідки спостережуваних явищ;

— обирати і використовувати способи перевірки висунутих здогадок;

— аналізувати факти, робити висновки.

Проблемний метод використовують для активізації розумової діяльності. Як відомо, інтерес до проблемних завдань виникає та розвивається упродовж усього життя. Для педагога, який вирішив використати цей метод, головне правильно сформулювати проблему, стимулювати самостійний пошук шляху її вирішення.

Проблемне навчання пов'язане із мисленням, стимулює його розвиток. Тому важливо, крім мотивації такої навчальної діяльності, максимально враховувати рівень знань, можливості мислення.

Дослідницький метод заснований на складанні педагогом і пропонуванні проблемних завдань для пошуку рішення. Учні мають сприйняти вказану  педагогом або самостійно побачити існуючу проблему, усвідомити її умови, спланувати етапи і засоби вирішення, проаналізувати успішність роботи на кожному етапі. Дослідницьке завдання вони розв'язують самостійно, а педагог лише коригує за необхідності їхні дії.

Метод розвитку творчих здібностей  учнів на основі теорії вирішення винахідницьких завдань. Метод розв'язання винахідницьких завдань допомагає активізувати навчальний процес, оскільки стимулює пошук нетрадиційних рішень, уберігає від стереотипів мислення, розвиває нетрадиційний погляд на предмети і явища, привчає, не довіряючи чужому досвіду, шукати свої шляхи вирішення проблем і відстоювати власну думку.

У педагогічній науці методи навчання класифікують і за такими критеріями:

— за логічними механізмами засвоєння знань: індуктивні (пізнання загального через часткове), дедуктивні (пізнання часткового через загальне);

— за особливостями взаємодії у процесі навчання: методи викладання, методи учіння;

— за дидактичними функціями: методи первинного засвоєння, узагальнення засвоєного, контролю та перевірки;

— за характером знань: метод повідомлювального навчання й осмислення нових знань, метод проблемного навчання і проблемного навчального пізнання.

Обираючи і використовуючи конкретний метод, педагог має усвідомлювати, завдяки чому він зможе якнайкраще організувати спільну діяльність, щоб вирішити дидактичне завдання.

Жодна класифікація не вичерпує всієї сукупності використовуваних на практиці методів навчання, тому не має абсолютного визнання у педагогічному середовищі.

Форма організації навчання  — спільна навчальна діяльність педагога й   учнів, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі.

Значною мірою вона виражає характер зв'язку між педагогом і учнем, їхньої діяльності, місце заняття і режим його проведення. Використовують фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння бажанню навчатися. Як відомо, учень розвивається тоді, коли він переживає радість від процесу навчальної діяльності, здобутого результату.

Педагог повинен уміти визначати ступінь складності навчальних завдань, дбаючи, щоб навантаження було посильним. Важливо забезпечити особистісно орієнтований стиль керівництва навчальною діяльністю учнів, не допускати зверхності, ігнорування їхніх інтересів, поверхових оцінок зусиль. Усе має бути спрямованим на те, щоб навчання було цікавим, особистісно значущим.

Необхідним компонентом процесу навчання є дидактичні засоби, оптимальне поєднання яких допомагає глибше пізнавати дійсність, збагачує учнів враженнями, дає матеріал для спостережень, які вони використовують у навчальній, а згодом і в інших видах діяльності. Такими дидактичними засобами є слово (педагога,  учня, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів; об'єкти живої і неживої природи, їх зображення); дія (учня,  педагога, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвитку. Це може бути дидактична гра, екскурсія, заняття.

Дидактична гра використовується як самостійна форма організації навчання і як частина заняття. Дидактичні ігри ознайомлюють учнів з різноманітними явищами, предметами та їх властивостями.

Заняттю властиві такі ознаки:

-         реальні можливості  учнів активно засвоювати передбачені типовою  програмою знання і вміння;

-         провідна роль педагога, який визначає тему, завдання і зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує й оцінює пізнавальну діяльність учнів, спрямовує їх на використання набутих знань, умінь і навичок у практичній діяльності.

Заняття є формою педагогічного впливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує в учнів уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду.

За допомогою різноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма   знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.

У виробничому навчанні використовуються різні види занять.

За метою навчання розрізняють заняття:

-         формування початкових умінь;

-         формування навичок;

-         формування  складних умінь;

-         контрольно-перевірочне.

За  типовим змістом виділяють такі види занять:

- вступне (майстер вводить учня в професію: демонструє вироби, запрошує випускників);

- заняття для вивчення трудових прийомів і операцій;

- заняття з виконання простих комплексних робіт;

- контрольно-перевірочне заняття.  

 За видами робіт, що виконують учні на занятті:

-         урок вправ;

-         урок виконання навчальних робіт (формування навичок);

-         змішані уроки (вправа і самостійна робота);

-         інструктивні уроки;

-         контрольно-перевірочні.

Зміст занять визначає програма виховання і навчання учнів. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей учнів, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприймання нового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних — розширення знань, умінь, навичок.

Як правило, заняття виробничого навчання відбувається за такою структурою:

1)  вступний інструктаж, під час якого здійснюється установка на урок, тобто повідомляється тема уроку, здійснюється актуалізація знань і досвіду учнів, формуються орієнтовні основи дій учнів (майстер показує), при цьому майстер акцентує увагу на типові помилки, які можуть бути допущені при виконанні трудових операцій, проводиться інструктаж з ОБЖД та ОП;

2) поточний інструктаж, під час якого відбувається відпрацювання дій, нових способів, застосування засвоєних способів дій, фіксуються допущені помилки під час виконання трудових операцій учнями; 

3) заключний інструктаж, що має на меті самостійний аналіз і самоаналіз учнів, з'ясування шляхів використання здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.

Головні вимоги до занять ґрунтуються на загальнодидактичних принципах навчання. Передусім слід чітко визначати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття, кваліфікаційні вимоги. 

Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим.  

Як стверджував К. Ушинський,  учень втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потрібно протягом заняття чергувати різні види діяльності.

Сучасний урок як теоретичного, так і виробничого навчання – це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний педагог визначає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він надає перевагу в роботі.

Саме урок – це місце, де відбуваються процеси навчання, виховання і розвитку особистості.

Урок – це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної культури викладача, майстра виробничого навчання, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність педагога, іншими словами, як форма навчання, а й як діяльність учня.

У методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку, у тому числі і до уроку виробничого навчання: загальнопедагогічні, дидактичні, психологічні та гігієнічні вимоги.

Загальнопедагогічні вимоги:

-         пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

-         урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

-         орієнтація на процес навчання;

-         створення емоційно-актуального фону навчання;

-         педагогічний такт і культура мови;

-         пізнавальна самостійність учнів;

-         чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку.

Дидактичні вимоги:

-         раціональне використання кожної хвилини уроку;

-         використання активних методів навчання;

-         зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;

-         індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

-         створення умов для успішного навчання учнів;

-         чітке формулювання освітніх завдань у цілому і їх складових елементів, їхній зв'язок  із розвивальними та виховними завданнями;

-         вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;

-         реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;

-         організоване закінчення уроку.

Психологічні вимоги:

-         урахування психологічних особливостей кожного учня;

-         нормальний психологічний стан і гарний настрій майстра виробничого навчання;

-         вимогливість і доброзичливість майстра виробничого навчання й учнів;

-         педагогічна етика і психологічний такт.

Гігієнічні вимоги:

-         дотримання певного температурного режиму;

-         нормативність освітлення навчального приміщення, майстерні;

-         провітрювання;

-         чергування видів навчальної роботи;

-         попередження перевантаження, стомлюваності учнів.

До необхідних компонентів сучасного уроку виробничого навчання можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.

Зі змінами в суспільстві змінилися вимоги до майстра виробничого навчання. Велика роль в організації навчально-виховного процесу відводиться майстру виробничого навчання, адже якість підготовки висококваліфікованих фахівців залежить від його професійного рівня. Якщо  ще 15-20 років тому посаду майстра займав висококваліфікований наставник-виробничник, як правило, без педагогічної освіти, то сьогодні, з урахуванням розвитку технологічних процесів, майстер виробничого навчання повинен знати галузь економіки, мати глибокі знання з педагогіки і психології.

Процес навчання – це співпраця учнів з майстром виробничого навчання.

Роль майстра виробничого навчання на уроці є особливою, адже на уроках він показує учням виробничі прийоми, які формують в них точні й конкретні способи виконання трудових дій, учні відпрацьовують трудові прийоми, характерні їх поєднання, оволодівають сучасними способами виконання робіт, засвоюючи професійні знання та вміння під час виконання виробничих завдань, у процесі підготовки до іспитів, до дипломної роботи.

Під впливом майстра виробничого навчання в учнів виробляється професійна самостійність, розвиток творчого мислення.

Практика доводить, що сучасний майстер виробничого навчання повинен мати комунікативні навики, здатність до самооцінки, аналітичне мислення, уміння гнучко адаптуватися, брати на себе відповідальність, виявляти ініціативу, вміти приймати адекватні рішення.

Підготовка майстра виробничого навчання до уроку повинна починатися з визначення місця даного уроку в системі уроків з вивчення теми програми, а також вмінь і навичок, обсягу і змісту навчального матеріалу. Готуючись до навчальних занять, майстер виробничого навчання уточнює тему і мету уроку,  визначає тип і його структуру. Заплановані для виконання на заняттях навчально-виробничі роботи розподіля­ються між учнями групи з урахуванням раніше вивченого. Доцільно доручати їм такі роботи, які включають ще не освоєні прийоми і операції.

Майстер виробничого навчання готує навчально-матеріальну базу, перевіряє придатність кожного робочого місця для вивчення навчального матеріалу і виконання намічених робіт, забезпечує їх матеріалами, інструментом і технічною документацією. Потім готує своє робоче місце і підбирає, а при необхідності виготовляє наочні посібники, які будуть використані на уроці.

Важливими якостями майстра виробничого навчання є вміння бачити перспективу, відчувати нове, спираючись на кращий педагогічний і практичний досвід навчання і виховання, постійно підвищувати свою кваліфікацію, професійну майстерність. Ніякі форми, інструкції і положення не зможуть так дієво вплинути на учнів, як особистий приклад майстра виробничого навчання.

Кожному уроку потрібна відмінна підготовка, сучасні методи, висока якість. А кожному учневі потрібні глибокі і міцні знання та вміння – це вимоги сьогоднішнього часу.

Якість навчально-виховної роботи у ПТНЗ складається із багатьох факторів і охоплює глибоке коло проблем, що стоять перед педагогічним колективом. Але головною з них є постійне вдосконалення уроку.

Успіх уроку залежить від того, наскільки учні засвоїли тему, визначається ступенем творчого ставлення майстра виробничого навчання чи викладача до своєї повсякденної праці.

Їх знання, вміння, особисті якості, вся система педагогічної діяльності і взаємовідносин з вихованцями стає тією умовою, за якої формуються інтерес, зацікавленість, прагнення учнів до розширення своїх пізнань. І робиться це, в першу чергу, на уроці. На невдало проведених уроках не тільки не виховується інтерес до знань, а навпаки, згасає бажання вчитися.

В.А. Сухомлинський вважав, що урок повинен викликати позитивний емоційний настрій і почуття задоволеності роботою. А це можливо в тому випадку, якщо учень в ході уроку засвоює найскладнішу частину навчального матеріалу і його робота об’єктивно оцінюється педагогом.

Висока організація виробничого навчання передбачає наявність якісно продуманого плану уроку, чітку уяву про його цілі; розуміння учнями, які роботи вони будуть виконувати і для чого їм потрібна ця робота; наявність справного обладнання, необхідних приладів і матеріалів, зразковий порядок на кожному робочому місці, раціональне і повне завантаження всіх учнів відповідними завданнями, постійний контроль майстра за роботою кожного учня, дотримання всіх умов безпечної роботи, зв'язок з предметами виробничого навчання, постійне вдосконалення прийомів і методів виробничого навчання, які забезпечують найбільшу активізацію розумової і пізнавальної діяльності учнів.

У сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки практичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями». Їхніми головними аспектами є:

- технологізація всіх  видів наукових досліджень;

- зміщення державного фінансування зі сфери фундаментальних досліджень у сферу технологічних імплікацій, у розвиток соціальної та інформаційної інфраструктури науки;

- упровадження сучасних комп’ютер-них і мережевих технологій;

- зростання та широке застосування нових інформаційно-освітніх технологій.

Необхідною умовою використання інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти.

Головними напрямами цього процесу мають стати:

- створення предметно орієнтованих навчально-інформаційних середовищ, які дозволяють використовувати мультимедіа, електронні підручники тощо;

- освоєння засобів комунікації (комп’ютерної мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв’язку для обміну інформацією);

- навчання правил і засвоєння навичок «навігації» в інформаційному просторі;

- розвиток дистанційної освіти.

Інноваційні педагогічні технології можна класифікувати за такими основними групами:

- традиційні педагогічні технології;

- педагогічні технології на основі особистісно орієнтованого педагогічного процесу;

- педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів;

- педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу;

- педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу;

- окремі предметні педагогічні технології;

- альтернативні педагогічні технології;

- вроджені педагогічні технології;

- педагогічні технології розвиваль­ного навчання.

Інтерактивне навчання передбачає використання активних методів навчання, а саме: аналіз конкретних ситуацій, уведення в досліджувану проблему, визначення завдання, групова робота над ситуацією, групова дискусія,  підсумкова бесіда.

Особистісно орієнтоване навчання – спосіб організації навчання, у процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей учнів, створюються необхідні умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей.

Суть модульної системи навчання  полягає в тому, що учень самостійно чи з певною допомогою досягає конкретної мети навчання в процесі роботи з навчальним модулем. Перевага даної технології - модулі (цільові функціональні навчальні блоки), що дозволяють перевести навчання на суб’єкт-суб’єктивну основу, індивідуалізувати роботу з окремими учнями, дозувати індивідуальну допомогу, виміряти форми спілкування педагога з учнями. Навчальна програма складається з комплексу модулів та послідовно ускладнених дидактичних завдань. При цьому забезпечується вхідний та проміжний контроль, що дозволяє учневі разом з педагогом здійснювати управління процесом навчання.

Модульно-блочна технологія – інтеграція різних видів і форм навчання, узгоджених у часі та впорядкованих у єдиний комплекс. Базою модульно-блочної організації навчання є: принципи та критерії поділу змісту навчального матеріалу на відносно самостійні частини, навчальні модулі - блоки; система самостійних робіт; принцип поетапного й автономного оцінювання успіхів учнів.

Важливе місце в модульно-блочній технології відіграє використання різних форм контролю.

Мережеві технології  призначені для телекомунікаційного спілкування учня із педагогами, працівниками бібліотек, лабораторій тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Internet.

Ігрові технології навчання  – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення учнів до навчальної гри (ігрове моделювання явищ, «переживання» ситуації).

Теорія проблемного навчання базується на організації навчального процесу, яка передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв’язанні, що веде до ґрунтовного засвоєння й закріплення наукових положень, розвиває творче мислення, здатність до самостійної діяльності.

Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти і навчання.

Кожний педагог в процесі своєї діяльності, роботи з учнями виробляє свою стратегію, підбирає власні методи і засоби навчання, завдяки яким можна досягти якісних показників  навчання. Компетентним педагог стає з досвідом роботи, накопичуючи свій банк ідей, які сприятимуть підвищенню рівня проведення уроку, виховання учнів, їх творчого розвитку.

Залежно від мети, яку ставить перед собою педагог, підбираються форми та методи, які він буде використовувати на уроці.

Циклограма форм і методів навчання на уроках
виробничого навчання  залежно від мети уроку

№	Урок за метою	Форма	Метод
1	Формування початкових умінь	Бригадна	Словесний, демонстраційний (організація робочого місця, дотримання правил безпеки праці, повторення вивченого матеріалу)
2	Формування навичок	Групова, індивідуальна	Практичний показ трудових операцій
3	Формування складних умінь	Індивідуальна	Практичний
4	Контрольно-перевірний	Індивідуальна	Практичний

Циклограма раціональних форм і методів   навчання 
залежно від змісту уроку виробничого навчання

№	Урок	Форма	Метод
1	Вступний урок	Бригадна	Словесний, наочний (демонстрація виробів відповідно до професії, ознайомлювальний фільм, зустріч з спеціалістами даної професії, випускниками)
2	Вивчення трудових прийомів і операцій	Групова, індивідуальна	Практичний (практичний показ вправ); словесний (типові  помилки, які можуть виникнути, дотримання правил безпеки праці)
3	Виконання простих комплексних робіт	Індивідуальна	Словесний (інструктаж з БЖД, ОП), практичний (відпрацювання трудових операцій)
4	Контрольно-перевірний	Індивідуальна	Словесний, практичний (підбиття підсумків виконаних робіт, презентація продукту)

Циклограма форм та методів за видами робіт
на уроці виробничого навчання

№	Урок	Форми	Методи
1	Вправа	Індивідуальна	Практичний (наприклад, види нарізання овочів для кухарів)
2	Урок виконання навчальних робіт	Індивідуальна	Практичний (відпрацювання трудових навичок); словесний (інструктаж з ОБЖД та ОП)
3	Змішаний урок	Індивідуальна, бригадна	Практичний (вправа + самостійна робота учня)
4	Інструктивний	Бригадна	Словесний, наочний
5	Контрольно-перевірний	Індивідуальна	Практичний, словесний (підбиття підсумків)

Циклограма методів  за структурою уроку виробничого навчання

№	Структура	Метод	Результат для учнів
1	Вступний інструктаж	Пояснення, демонстрація трудових дій, дотримання правил з БЖД та ОП, вказівка на можливість допущення помилок, демонстрація матеріалу та інструменту, самоконтроль, постановка трудового завдання	Усвідомлення постановки проблеми, формування уявлень про правильне та безпечне виконання дій, коректування практичної діяльності, прищеплення трудової культури (догляд за робочим одягом, підтримання порядку на робочому місці, робота справним інструментом)
2	Поточний інструктаж	Практична вправа	Відпрацювання трудових прийомів на 100% засвоєння
3	Заключний інструктаж	Підбиття підсумків, перевірка й оцінка знань,  умінь і навичок	Самооцінка роботи, виправлення помилок у виконанні трудових прийомів, пояснення причини неправильної роботи, оцінювання кожного учня і групи в цілому

Джерельна база

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі / А.М. Алексюк. — К., 1983.

2. Буре Р.С. Воспитание в процессе обучения на занятиях / Р.С. Буре. — М., 1981.

3. Васильєва А.И. Совершенствование обучения в детском саду / А.И. Васильєва. — Минск, 1980.

4. Дошкольная педагогика / под ред. В.И. Логиновой, П.Г. Саморуковой. — Ч. 2. — М., 1988.

5. Козлова С.А. Дошкольная педагогика / С.А. Козлова, Т.А. Куликова.— М., 2002.

6. Коменский Я.А. Великая дидактика. Избр. пед. произведения / Я.А. Коменский. — Т. 1. — М., 1982.

7. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / наук. ред. О.Л. Кононко. — К., 2003.

8. Кондратенко Т.Д.  Обучение старших  школьников / Т.Д. Кондратенко, В.К. Котырло, С.А. Ладывир. — К., 1986.

9. Кондратова В.В. Розумове виховання   школярів / В.В. Кондратова. — К., 1979.

10. Костюк Г.С. Розвиток і виховання // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К., 1989.

11. Лозова В.І. Педагогіка / В.І.Лозова, П.Г.Москаленко, Г.В.Троцко. — К., 1993.

12. Крутецький В.А. Психологія / В.А. Крутецький. — К.: Вища школа, 1978.

 13. Тхоржевський Д.О. Методика трудового навчання / Д.О. Тхоржевський— К.: Рад. школа, 1967.